ТАРАРА́М, у, ч., розм., рідко. Те саме, що бу́ча. Здавалося б, що після такого тарараму у хаті чоловік і жінка будуть кілька днів дутись (Козл., Ю. Крук, 1957, 470).

Нароби́ти тарара́му — зчинити галас. — Пам’ятаєш, якого наробив ти колись тарараму, коли виїздила екзекуція в Григорівку? (Вас., І, 1959, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 39.