ТАРА́НЬКА, и, ж., розм. Те саме, що тара́ня. Івась порився у торбі, витяг чималий шматок хліба, невеличку тараньку і, зайшовши у тінь,.. почав тараню чистити (Мирний, IV, 1955, 20); Стецюра послужливо простяг йому реберце тараньки (Дмит., Наречена, 1959, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 39.