ТАРАБА́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок., розм. Іти, їхати далеко. — Маємо доволі грошей в кишені, то таки зараз принаймні хоч наберім на обшиття та на гардини.., — сказала Мелася. — І то гаразд: щоб по двічі не тарабанитись до Києва, — обізвалась Текля Опанасівна (Н.-Лев., VIII, 1967, 270); — Та чого тобі тарабанитися до тієї.. оселі аж на край села? — Кортить, Василино (Стельмах, І, 1962, 222); // Їхати повільно, довго, з труднощами.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 37.