ТАРАБА́Н, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бараба́н 1. При нім [комісарі] гайдук ішов, щосили Торохтячи по тарабані (Фр., X, 1954, 339); [Голоси (за вікном:)] Військо йде! стережіться! (Всі раптом заніміли. На хвилину чути здалека сурми й тарабани..) (Л. Укр., IV, 1954, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 37.