ТАПЧА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до тапча́н. — В мене є ліжко; стоїть і тапчанчик (Н.-Лев., IV, 1956. 279); Марія застеляє свіжим рядном тапчанчик, що стоїть біля вікна, кладе подушку й друге, грубше рядно (Стельмах, І, 1962, 650).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 37.