ТАМБУРИ́Н, а, ч. Музичний ударний інструмент; вид бубна. І одна з них, мов Дебора, Танцювала з тамбурином І Ласкара вихваляла, Що забив ведмедя злого (Л. Укр., IV, 1954, 197); Сопілки й тамбурини Глухий одмінюють мотив, Дівча з серпом блискучим лине, Увінчуючи свято жнив (Рильський, Дал. Небосхили, 1959, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 30.