ТАМАРИ́КС, у, ч. (Татаrіх L.). Південна кущова рослина з дрібними лускоподібними листочками й дрібними, зібраними в мітелку квітками; росте на піщаних і засолених грунтах. Під деревами вже глибоко осів сніг, інколи біля відхуканих окоренків проглядали цупкі зелені хрещики барвінку або червонаві прутики тамариксу (Стельмах, І, 1962, 217); На барханах добре ростуть саксаул, тамарикс і деякі трави (Фіз. геогр., 5, 1956, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 30.