ТАЛО́Н, а, ч.

1. Документ у вигляді невеличкого контрольного аркуша, що дає право одержати щось або дозвіл на що-небудь. [Тоня:] До побачення, фрау Ланге. Заходьте за талонами на вугілля (Собко, П’єси, 1958, 178).

Відкріпни́й тало́н — документ про відкріплення, зняття з якогось обліку; Поса́дочний тало́н — контрольний квиток, що дозволяє посадку у вагон. Щоранку Даша, взявши на станції плацкарти і посадочні талони, виїздила назустріч поїздам (Жур., Даша, 1961, 42); Прикріпни́й тало́н — документ, що дає право стати на якийсь облік.

2. Дублікат документа, що залишається в корінці чекової, ордерної й т. ін. книжок.

3. Основна частина цінного папера (акції, акредитива тощо).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 28.