ТАЛМУ́Д, у, ч. Збірка релігійних, правових і побутових правил іудаїзму, що грунтується на тлумаченні книг Старого завіту. — Закони, як равін в талмуді, — зна (Мирний, 1, 1954, 278); Можна б не тільки «Житія святих», але й товстелезний Гершків талмуд прочитати на такому дозвіллі (Козл., Ю. Крук, 1957, 399).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 28.