ТАЛАЛА́ЙКА, и, ж.

1. розм., рідко. Те саме, що балала́йка. — Старі на словах, — як на цимбалах, а на ділі — як на талалайці (Н.-Лев., III, 1956, 70).

2. зневажл. Жін. до талала́й.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 26.