ТАГА́Н, а́, ч.

1. Залізний обруч на трьох ніжках, на який ставлять казан, чавун і т. ін., готуючи їжу на багатті. У здоровенних казанах варять на таганах.. кашу (П. Куліш, Вибр., 1969, 138); Ото розклала я під вербами багаття, поставила таган (Н.-Лев., II, 1956, 13).

2. Триніжок, до якого підвішують казан над вогнищем. Ось кухар напина тагани, повісив казан і.. нагнувся над чумацьким сніданням… (Коцюб., І, 1955, 179); Збоку від неї, на сучку, гойдалася каска, як казанок на тагані (Ле, Мої листи, 1945, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 13.