ТА́БІР, бору, ч.
1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. — Пробравсь [Шраменко] у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш, Вибр., 1969, 61); — Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольського хана яко його вірного підданця (Фр., VI, 1951, 51); Командир роти Антонович ще довго снував по своєму табору, перевіряючи пости (Гончар, III, 1959, 308); // Укріплене місце тимчасового розташування козацького війська з обозом. У запорозькому таборі все спало. І ніхто не чув, як підкрався польський загін (Довж., І, 1958, 246); // Військо, розташоване в такому місці. Де з’являвся Вишневецький між збройним людом, там робилося весело, табір запалювався його вогнем (Ле, Наливайко, 1957, 48); // перев. мн. Місце тимчасового розташування військових з’єднань для проходження тренувальних занять. Останній вечір перед виходом до таборів біля казарми було особливо людно (Сміл., Зустрічі, 1936, 60); На передмісті — гук горніста І майоріння прапорів: То повертається до міста Червоне військо з таборів (Вирган, В розп. літа, 1959, 35).
Та́бором стоя́ти (става́ти, ста́ти, розташо́вуватися, розташува́тися і т. ін.): а) робити тимчасову зупинку в певному місці для відпочинку, ночівлі, підготовки до бою тощо (про військо). В Яру колись гайдамаки Табором стояли, Лагодили самопали, Ратища стругали (Шевч., І, 1963, 336); Дивізія стала табором у горах (Гончар, Новели, 1949, 45); б) зупинятися просто неба для перепочинку, ночівлі тощо (про гурт людей). Се та знаменита криниця, до якої з’їздяться люди з далеких сіл і стають табором в ніч під десяту п’ятницю (Коцюб., II, 1955, 238); Поспішився [Семен] за волами, котрі саме збігали з гори в долину, де табором розташувалися на ніч парубки (Коцюб., І, 1955, 96).
2. Кілька або більше родин циган, що кочують разом, а також їх стан, обоз. Вони наблизились до підвід, які здалися їм циганським табором (Ю. Янов., Мир, 1956, 110); В циганському таборі — тривога. Хто скаче так шалено до їхнього табору? Яке ще лихо впаде на їхні голови? (Тют., Вир, 1964, 69); * Образно. Що мене найбільше вразило тут [у Неаполі], то вуличне життя. Скрізь — і в Венеції, і в Флоренції, і в Римі — життя європейське, більш-менш спокійне. А тут пекло, циганський табір (Коцюб., III, 1956, 270).
3. Місце тимчасового розташування великої групи людей; група людей, що перебуває в такому місці. Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман… не спить, по табору ходить… (Коцюб., І, 1955, 179); Проминули [комсомольці] три полотняні намети — табір експедиції — і пішли вгору, до стрімких скель (Донч., II, 1956, 46); Табір у степу. Обід.., коло вогнища — сівальники обідають (Головко, 1, 1957, 310); // Літня будівля, загін для худоби поблизу пасовищ, випасів. — Так де, по-твоєму, краще закладати літній табір для худоби: на Данелевщині чи на Грузькій? — перевів розмову Дорош на господарські справи (Тюг., Вир, 1964, 172); Влітку поросят утримують у таборах і вони користуються пасовищем не менше 3-4 годин на день (Свинар., 1956, 236).
∆ Польови́й (степови́й, брига́дний і т. ін.) та́бір — місце тимчасового поселення польових бригад на час сезонної роботи. Надвечір у польовий табір приїхав Прокіп Тетеря.., він ходив із сажнем по полю, заміряв виоране (Тют., Вир, 1964, 14); Тут-там розкидані по степу бригадні табори (Головко, І, 1957, 332); Піоне́рський та́бір — оздоровчо-виховний заклад для піонерів і школярів у СРСР. Повернулися хлопці до школи З піонерських своїх таборів (Мур., Піонер. слово, 1951, 44).
4. Місце, де перебувають військовополонені, в’язні. — А що вже на Холодній горі [у Харкові] в таборах робиться — не переказати. Щодня машинами вивозять мерзлих полонених (Гончар, IV, 1960, 72); Вони були в подертих брудних шинелях і озброєні чим доведеться — більшість із німецькими гвинтівками в руках — це були наші полонені, яких тільки-но визволили із табору (Тют., Вир, 1964, 500).
Концентраці́йний та́бір див. концентраці́йний.
5. перен. Суспільно-політичне угруповання; течія, напрям. А наша правда, наш визвольний прапор І наша кров, пролита в грізний час, Іще міцніше згуртували табір Демократичних сил навколо нас (Вирган, Квіт. береги, 1950, 72); // Група людей, що мають однакові погляди, переконання. Перебуваючи в одному таборі з Чернишевським, Добролюбовим, Шевченком і іншими революційними демократами, він [Писарєв] закликав до революційного повалення самодержавства (Наука.., 12, 1958, 50); Майнуло якесь таємне крило — і розділило людей на два ворожих табори. Чомусь згрудилися легіні і одна половина гостей коло Марусяка, і чомусь друга половина оступила стіл Срібнарчуків (Хотк., II, 1966, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 9.