ТАБУРЕ́ТКА, и, ж. Те саме, що табуре́т. Сідає [Любов] проти бюста на табуретці, що до піаніно (Л. Укр., II, 1951, 35); Попід стінами стояли стільці й табуретки (М. Ол., Леся, 1960, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 11.