ТАБУНИ́ТИСЯ, ни́ться, недок.

1. Збиратися, збиватися в табун (про тварин, птахів і риб). Евакуйована худоба, виснажена, табунилася у дворах (Тют., Вир, 1964, 460); * Образно. На передньому плані, попід плавнями, спокійно сяяла річка, а вподовж неї табунилось білими хатками село (Гончар, І, 1954, 505).

2. перен., розм. Збиратися в гурт (про людей). Стали «табунитись», за висловом Калістрата Івановича Берестенка, люди, зупинятися купами на вулицях, вигонах (Крот., Сини.., 1948, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 11.