ТАБОРИ́ТИ, ів, мн. (одн. табори́т, а, ч.), іст. Представники революційно-демократичного напряму в антифеодальному національному русі чеського народу в XV ст.; учасники гуситських воєн (1419-1434 рр.) у Чехії. Ще в свої шкільні та студентські роки Володимир Ілліч міг читати в бібліотеці батька книжки і про Яна Гуса, і про таборитів (Рад. літ-во, 2, 1965, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 10.