ТАБЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до табли́ця. Для зручності користування сітьовий графік комплексу має табличку. Вона наче поділяє його на окремі графіки, не порушуючи при цьому технологічного зв’язку (Роб. газ., 16.III 1965, 2); А я.. все в табличку дивлюся, поки він усіх перепитав (Барв., Опов.., 1902, 404); Все там [у школі] було чудне, незвичайне, якісь таблички з гачками. та закарлючками (Коцюб., III, 1956, 27); Сапфо щось пише на восковій табличці (Л. Укр., III, 1952, 722); Хо наблизився, глянув на табличку й прочитав: «Школа» (Коцюб., І, 1955, 173); Дверей двоє. На одних стандартна табличка з написом: «Головний редактор» (Лев., Нові п’єси, 1956, 7).

∆ Табли́чка мно́ження — те саме, що Табли́ця мно́ження (див. табли́ця). А покине [о. Телесницький] сього [Козакевича], дивись,.. чепиться [учепиться] Мороза за якусь помилку в табличці множення (Фр., IV, 1950, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 10.