ТА́БЕЛЬНИК, а, ч. Працівник підприємства, установи, який веде облік виходу на роботу та закінчення роботи за табелем (у 2 знач.). Він три дні не виходив на роботу. Отож йому кортіло заглянути в табель, — чи не пройшли, часом, ці три дні непомітними для табельника (Добр., Тече річка.., 1961, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 9.