ТАБА́ЧНИК, а, ч., заст. Той, хто нюхає табаку. О. Антоній був старий чоловік старої школи, завзятий табачник (Март., Тв., 1954, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 8.