СІ́ЯННЯ, я, с. Дія за анач. сі́яти

1. Ти ся журиш, пане брате, сіянням, оранням, Я ся журю, пане брате, першим закоханням (Коломийки, 1969, 79).

СІЯ́ННЯ, я, с., поет. 1. Дія за знач. сія́ти. В цвітінні яблунь, у сіянні зір — Хвала життю, благословення й мир! (Нех., Сонце.., 1947, 15).

2. Те саме, що ся́йво. Любе місяця сіяння Прожене темноту ночі (Л. Укр., IV, 1954, 111); Тихий місяць у сіянні над яворами вже зійшов (Сос., Так ніхто.., 1960, 401).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 236.