СІРИНА́, и́, ж. Абстр. ім. до сі́рий 1 — 4. Глибока зима. Небо закуталось в однобарвну сірину (Коб., І, 1956, 547); // Сіра барва чого-небудь. Сірина осіннього неба; Сірина води.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 229.