СІМ’ЯПРОВІ́Д, во́ду, ч.

1. Канал для виведення сім’я (у 3 знач.). Сім’яник самця [рака] — це залоза білого кольору, в якій дозрівають живчики. Вони виводяться назовні довгими, звивистими трубками — сім’япроводами (Зоол., 1957, 39).

2. рідко. Те саме, що насіннєпрові́д. Носок сошника розгортає грунт до вологого, насіння, що падає з сім’япроводу, вдаряється у спеціальний п’ятачок і розсівається смугою шириною у вісім — десять сантиметрів, пригортається землею (Хлібороб Укр., 9, 1965, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 225.