СІМ’ЯНИ́Й¹, а́, е́.

1. Прикм. до сі́м’я 1, 2. Сім’яна оболонка; // Вигот. із насіння конопель. Вже і обідати у неї поспіло: борщик з живою рибкою.., каша пшоняна до олії, солона тараня з пшеничними галушечками та вареники з сім’яною макухою (Кв.-Осн., II, 1956, 54).

2. Прикм. до сі́м’я 3. При перемішуванні ікри і сім’яної рідини з невеликою кількістю води відбувається запліднення (Зоол., 1957, 81).

СІМ’ЯНИ́Й², а́, е́, рідко. Те саме, що сіме́йний 1. Сім’яні люди коло його ладком-ладком, кожному хотілося мати зятем такого талановитого чоловіка (Мирний, І, 1954, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 225.