СІДЛА́ТИСЯ, а́ється, недок. Пас. до сідла́ти. Сідлались коні, і суточками, зеленим верхом, ішов пишний похід та закосичував плай, гейби червоним маком (Коцюб., II, 1955, 310); Мав він десять тисяч добрих коней; На всіх були вуздечки золотії. Вдень і вночі сідлалось дві третини, Не для війни, а просто напоказ (Крим., Вибр., 1965, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 215.