СІДЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до сідло́. Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (Чуб., V, 1874, 325); Копитами вдарте, вороні,— Я в сідельці, мамо, на коні (Воронько, Поезії, 1950, 109).

◊ Що вас принесло́: чи сіде́льце, чи весло́? — традиційна формула, якою зустрічають прибулого. — Сідайте, сідайте, любі друзі. Що ж вас принесло: чи сідельце, чи весло? — Біда принесла,— коротко промовив нахмурений Левченко (Стельмах, І, 1962, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 214.