СХРИ́ПЛО, розм. Присл. до схри́плий 2. Невже це ти, хлопче мій?.. — Я, отамане. — Гай-гай! — схрипло зірвалося у Вовниги (Баш, Надія, 1960, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 904.