СУЧ і, ж., діал.

1. збірн. Сукані нитки. Та тут оно треба сучі, — тут виплетуть вам волочок за шість злотих добрий (Сл. Гр.).

2. Дратва. Понадрізував [Антосьо] халяви, й попришивав шкурлати. Та й пришив же! — циганською голкою і суччю (Свидн., Люборацькі, 1955, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 872.