СУХОТІ́ЛИЙ, а, е. З худим, сухим тілом. Високий, сухотілий, з довгастим обличчям і прямим волоссям,.. мав він вигляд такої поважної людини, що, сидячи поруч, не кожен і посміхнутися наважився б (Грим., Незакінч. роман, 1962, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 870.