СУТУ́ЛІСТЬ, лості, ж. Властивість і стан за знач. суту́лий. — А я думав, ти мені, Настечко, букет принесеш, — пожартував Терешко Стародуб, довготелесий хлопчина, якого за високий зріст і сутулість в плечах звали Мажугою (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 18); Дитяча сутулість негативно позначається на роботі органів кровообігу і дихання, може бути однією з причин захворювання серця (Веч. Київ, 5.І 1960, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 862.