СУ́ТКИ, ток, мн., рідко. Те саме, що доба́ 1. Лежить, лежить Бондарівна Сутки ще й годину, Поки звелів пан Каньовський Зробить домовину (Нар. лірика, 1956, 104); — Та й утомився ж я, Никифор Іванович… Ви не повірите: двоє суток з повозки не злажу… (Мирний, І, 1949, 377).

СУ́ТКИ, ток, мн. Вузький прохід (між двома будівлями, тинами і т. ін.). Сутками,сутками, пітьмою забігла до Дзельманового двору Маріка (Черемш.,Тв., 1960, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 860.