СУПЕРЕ́КА, и, ж., діал. Суперечка. — Я, мої любенькі, жадних сварок, жадних суперек, жадних процесів, ані торгів не люблю (Фр., III, 1950, 113); [Тиміш:] Старші дочки — Хроська та Ялина, пішли заміж без супереки; за кого звелів, за того й пішли (Кроп., IV, 1959, 240).

Іти́ (йти) на супере́ки з ким — діяти, чинити проти чийого-небудь бажання. Іде на супереки з батьком старший син (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 845.