СУМНЕ́НЬКО. Присл. до сумне́нький. Соколи собі літають, сумненько гукають (Коломийки, 1969, 213); // у знач. присудк. сл. Сумненько трохи в моїй квартирі: голі стіни, голий стіл (Вас., Незібр. тв., 1941, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 839.