СУ́МЕРК, у, ч., діал. Присмерк, смеркання. Година була надвечірня, закутана в сумерк (Коб., III, 1956, 263); Сумерк западав щораз густіший (Фр., VI, 1951, 179); * Образно. Тяжко, важко вік свій коротати У незнання сумерці німім (Фр., X, 1954, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 835.