СУКУ́ПНИЙ, а, е.

1. Об’єднаний, спільний. Ах, скільки радості, коли ти любиш землю. Нема у ній ні ангелів, ні бога, ані семи небес. А є лиш гордість і горіння, сукупна праця і хвала (Тич., І, 1957, 115).

∆ Суку́пний суспі́льний проду́кт — сума вироблених за певний період (напр., за рік) матеріальних благ. Сукупний суспільний продукт при капіталізмі, хоч і створюється працею трудящих, але розподіляється тільки в інтересах панівних класів, в інтересах їх збагачення (Ком. Укр., 9, 1967, 58).

2. діал. Суміжний. Сукупні левади та огороди, неперегороджені тинами, ледве-ледве піднімаються вгору (Н.-Лев., IV, 1956, 191); Наша земля сукупна з поповою (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 832.