СУКОВА́ТИЙ, а, е, діал. Сукуватий. Виломав [Гава] суковату палицю, почепив на її кінці мішок з раками і, взявши палицю на плечі, пішов до Дрогобича (Фр., III, 1950, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 831.