СУКЕ́НЦЕ, СУКО́НЦЕ, я, с. Пестл. до сукно́ 1. Андрій купив собі суконця на сіряк (Бор., Тв., 1957, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 831.