СУКА́ТИСЯ, су́читься і сука́ється, недок.

1. Скручуватися, звиватися разом. Я боялась: буде мати За роботу докоряти; А матуся догадалась, Чом та нитка не сукалась (Щог., Поезії, 1958, 236); Присувала [мати] ближче прядку і починала прясти. З світанку до пізнього вечора сукалася нитка, намотуючись на починок (Минко, Моя Минківка, 1962, 57); * Образно. Сукався й сукався дощ у тисячі веретен.. Весь степ був переснований сивою пряжею (Гончар, III, 1959, 184).

2. Пас. до сука́ти 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 831.