СУГІ́Р’Я, я, с., рідко. Узгір’я. Сірий день поволеньки насуплювався, заволікуючи сугір’я, темні бурти і житла в вечірній сутінок (Досв., Вибр., 1959, 323); Баштанами онімілими на сугір’ях вирина, — каштанами пригорілими диха тепла далина (Рудь, Дон. зорі, 1958, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 821.