СУВО́ЇК, а, ч. Зменш. до суві́й 1, 2. Сувоїк паперу потроху розгортаючи, читав [цар] листа (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 563).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 819.