СУВО́РИЙ, а, е.
1. Надзвичайно вимогливий до себе і до інших. Сувора удова, мати Варчина, не часто пускала дочку на гулянки (Л. Укр., III, 1952, 564); — Страх суворий у нас єфрейтор! (Гончар, III, 1959, 102); Не будемо суворими до тих, у кого думки були, мов каламутна вода (Стельмах, І, 1962, 612); // Зовнішність або поведінка якого свідчить про тверду вдачу; непривітний, похмурий. Він був неласкавий, суворий; вічна турбота ховалась у нього під волохаті брови (Коцюб., II, 1955, 51); Суворі люди живуть у горах (Собко, Кавказ, 1946, 83); Навіть Штефан, завше суворий і мовчазливий, мов посвітлішав (Хотк., II, 1966, 39); // Власт. такій людині. І топиться, як віск, від тієї пісні суворе серце жорстокого хана, і він уже не може слухати далі тоненького голосочка дівчинки (Тют., Вир, 1964, 472); * Образно. Пригадую й суворі окуляри [дядька], Нитками перев’язані сяк-так.., І щось таке — не свитку й не піджак, А нібито сюртук великопанський (Рильський, II, 1960, 67); // Сповнений твердості, непохитності. Амфіон стоїть замислений, опустивши руки, і з суворою тугою дивиться в землю (Л. Укр., І, 1951, 453); Мічурін подивився на сад. Його обличчя набрало звичайного виразу заклопотаності й суворого замислення (Довж., І, 1958, 407); // Який виражає твердість, непохитність; серйозний, непривітний. Петрушка ніколи не чув такого глухого, такого суворого голосу в Остапа (Мирний, IV, 1955, 30); Хлоп’ята мовчали. Їхні обличчя були суворі, дитячі губи міцно стиснуті (Донч., VI, 1957, 94); І довго у серці моєму бринів Твій голос ласкавий, твій погляд суворий (Стельмах, V, 1963, 31); // перен. Похмурий, понурий (своїм кольором, освітленням і т. ін.). Стіни [тюрми] суворі, страшні (Тесл., З книги життя, 1949, 90); Спокійними очима.. дивилася [Маруся], дивилася на далекі сині верхи Буковини, на суворе пасмо Чорної гори (Хотк., II, 1966, 43); // перен. Який викликає думки про що-небудь серйозне, сумні спогади і т. ін. Мотив був суворий, мужній і по-своєму оригінальний. Він навіював думку про важкий і героїчний труд моряків, про одвічний гуркіт штормового моря… (Тулуб,В степу.., 1964, 399).
2. Який не припускає ніяких полегкостей, поблажливості. Скоро сувора служба відучить вас від.. сантиментів (Хотк., І, 1966, 141); — А хто перейде в стан іуд, тоді того хай покарає товаришів суворий суд! (Сос., II, 1958, 486); Особливо суворої перевірки зазнав радянський лад у роки Великої Вітчизняної війни (Програма КПРС, 1961, 15); // Нещадний, жорстокий (про заходи покарання, впливу і т. ін.). [Мессія:] Ти мов рабиня, що знає волю пана і не слуха. Таких рабів сувора кара жде (Л. Укр., II, 1951, 112); Руський дух не вдалося зломити, і ось він уже ширяє над степом.. і несе на багнетах сувору кару ворогові (Тют., Вир, 1964, 503); // Немилосердний через свою прямоту, справедливість або невідворотність. Не побоялася вона написати Орлову, добиваючись помилування або принаймні дозволу йому [Т. Шевченку] малювати, за що одержала сувору відповідь з прямою загрозою судом та арештом, коли вона й далі буде цікавитися долею засудженого поета (Тулуб, В степу.., 1964, 482); Страшна дійсність постала перед його духовним поглядом у всій своїй суворій неминучості… Похід на Україну… Важка війна з панством польським… (Довж., І, 1958, 237); Сувора правда.
Суво́ра дога́на; Суво́ра дога́на з попере́дженням — види адміністративного, партійного і т. ін. стягнення. [Аркадій:] Сьогодні мені записали сувору догану і знімають на низову роботу (Корн., І, 1955, 140); [Бабуня:] Догану тобі сувору з попередженням, ось що тобі треба (Мик., І, 1957, 481).
3. Який не припускає відхилень від прийнятих норм, правил. Взагалі чистота тут ідеальна, народ скромний, трохи суворий у звичаях (Коцюб., III, 1956, 333). У суворих селянських звичаях дівоча вірність стояла врівень з вояцькою честю (Стельмах, І, 1962, 260).
4. Який має виконуватися неухильно. Управа.. прислала суворий наказ, щоб старшина, не гаючи часу, поладнав шкільну мебель (Гр., І, 1963, 322); Десант готувався у суворій таємниці (Гончар, II, 1959, 273); // Заснований на неухильному дотриманні певних норм, правил. Давно вже став [полігон] часткою чабанського життя, владно ввійшов у нього своїм гуркотом, загадковістю, суворим розпорядком… (Гончар, Тронка, 1963, 64); Суворий режим; Сувора дієта; Сувора дисципліна; // Цілковитий, точний. Поросятина, дробина, балики, ікра, незамінні вареники й незрівнянна українська ковбаса з’явилися на столі у всій своїй красі й суворій послідовності, віддавна заведеній хлібосольною господинею (Добр., Очак. розмир, 1965, 204).
То́ном суво́рого при́суду див. при́суд.
5. Який відзначається простотою форм, обрисів і т. ін., не має прикрас. Лінії суворих колонад І вежі, в небо знесені безкрає, Немов умиті вранці, на зорі У сонячному сяють янтарі (Рильський, II, 1960, 286); Ні, не забути півночі мені, її красу, незайману, сувору (Гонч., Вибр., 1959, 265); // Який відповідає вимогам класичного стилю; правильний. Марція немолода вже пані, обличчя суворого римського типу (Л. Укр., III, 1952, 176).
6. Дуже тяжкий, сповнений труднощів, випробувань. Матерів сувора доля: серце ниє дні і ночі (Гур., Друзі.., 1959, 9); Скільки нами пережито Суворих, радісних хвилин (Ус., Сини, 1947, 5); Сувора дійсність; Суворі бої; Суворі умови життя; // Який викликає тяжке почуття. Безкрає перекопське побоїще під небом осіннім, з безліччю полеглих у вічнім пориві: в закаменілому штурмі, — на все життя понесе Яресько цю сувору картину в своїм серці (Гончар, II, 1959, 444).
Прохо́дити (пройти́) суво́ру [життє́ву] шко́лу — гартуватися в боротьбі з труднощами. Михась пройшов сувору школу, та твердо йшов крізь років дим, вступив у лави комсомолу, став активістом молодим (Сос., II, 1958, 436); Він пройшов велику і сувору життєву школу, працював на заводах Луганська і Харкова. За участь у страйку він був арештований (Рад. літ-во, 3, 1957, 6).
7. Несприятливий для життя; небезпечний для перебування. Талант квітникарки відкрився в Ліни несподівано після переїзду сюди з суворих північних країв (Гончар, Тронка, 1963, 165); Які небезпеки Нас виглядають в Атлантовім краї, в суворому морі, Де приставати не сміє ні варвар, ні наш корабельник? (Зеров, Вибр., 1966, 195); // Дуже холодний. Хто знає,.. чого йому суворого зимового вечора весняний подих згадається? (Л. Укр., III, 1952, 476); Зима тисяча дев’ятсот двадцять четвертого року була сніжна й дуже сувора (Довж., І, 1958, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 819.