СУ́БІР, бору, ч. Природний сосновий (з домішкою дерев інших порід) ліс, який росте на супісках або пісках. Хвойні ліси поділяють на бори (чисті сосняки) і субори (сосна з дубом або ялиною) (Колг. енц., II, 1956, 344); Для суборів характерні відносно бідні грунти — глинисті піски, піщані грунти (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 815.