СТІ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех., розм. Принести радість, утіху кому-небудь; порадувати; заспокоїти. Стішив мене цей лист (Л. Укр., V, 1956, 20); — Плач, Мартинку, сльоза серцеві полегкість дає. А душу стішиш, хіба що коли виростеш та шаблю Наливайкову візьмеш (Ле, Побратими, 1954, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 717.