СТІК, сто́ку, ч.

1. Дія за знач. стіка́ти 1. — Треба придивитися, чи немає там [у мурі] отворів для стоку води (Тулуб, Людолови, II, 1957, 109); Стік води в річки, озера і ставки в залісненій.. місцевості відбувається повільно (Наука.., 8, 1958, 2).

2. гідр. Кількість води, що стікає в річку, озеро, море за певний період. Багатоводні ріки відзначаються різкою нерівномірністю стоку, що призводить до великих паводків (Наука.., 1, 1957, 39); Досвід ряду господарств підтверджує великий ефект будівництва і використання ділянок малого зрошення за рахунок вод місцевого стоку (Ком. Укр., 7, 1966, 9); Поверхневий стік.

3. Те саме, що відтіка́ння. Свої води в Байкал несуть 336 великих і малих приток, і коли б він не мав стоку, його рівень щороку підвищувався б на 1,7 метра (Наука.., 8, 1956, 14); У жодній частині світу немає таких великих просторів, позбавлених стоку в моря та океани, як в Азії (Фіз. геогр.., 6, 1957, 82).

4. Водовідвідний жолоб, труба або інший пристрій, по якому стікає вода; водостік; // Схил, по якому збігає вода. Побігли [діти] в поблизький невеличкий лісок, котрий находився на стоці так званої Чорної гори (Фр., VIII, 1952, 122); Володимир Галактіонович.. звернувся до хутірської громади з доброю порадою: зайнятись меліорацією, — зміцнити кручі посадками, зацементувати стоки яруг (Вол., Дні.., 1958, 71); // Місце впадання річки. Край села Теплиць, у стоку річки Полянина, Горювала.. Харитина Вісім літ без чоловіка (Укр. поети-романтики.., 1968, 546).

5. перев. мн., спец. Рідкі відходи, що стікають звідки-небудь. Стоки — це звичайні відходи. Серед них немало таких, які не піддаються механічному очищенню (Веч. Київ, 21.I 1972, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 711.