СТІЖО́К, жка́, ч.

1. Те саме, що стіг. Миша в стіжку не загине (Укр.. присл.., 1963, 221); На току стіжків високих Стирчало щось мало не п’ять (Рудан., Тв., 1959, 69); Безліч довгих ожередів та стіжків нового, тільки що звезеного хліба запалали заразом (Н.-Лев., VII, 1966, 207); Стала [Катря] снопи складати. Накидає вилами на стіжок снопів, а тоді по драбині вилізе — викладе їх, та й знову (Головко, II, 1957, 199); * У порівн. — Оце маю пошану від рідної жінки, — удавано зітхнув батько, натягаючи на вуха велику, мов стіжок, заячу шапку (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 170).

2. Зменш.-пестл. до стіг. Під березу їжачок Наносив сінця стіжок (Стельмах, Жито.., 1954, 203); Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять.. Краще ви в поле біжіть за лісок… Знайдете там ви соломки стіжок (Олесь, Вибр., 1958, 199).

3. чого, перен. Купа предметів, перев. однорідних. На тарілці лежав цілий стіжок маринованої риби (Н.-Лев., V, 1966, 209); На балкон намела завірюха Стружок легеньких стіжок (Мас., Як пахне земля, 1958, 19); // Про густе, скуйовджене волосся. — А ще й учені книги пише [Тугаєвич]! — не витримує Матвій Боцюн, струсонувши огнистим стіжком своєї чуприни (Стельмах, І, 1962, 368).

$ Стри́жений (остри́жений) в стіжо́к — стрижений кружком. На покуті, під божницею, розсівся Плачинда. На його стриженому в стіжок волоссі цятками і короткими смужками масно виблискує олива (Стельмах, І, 1962, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 709.