СТЬМА́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Зробити що-небудь темним, невидимим або менш помітним, менш виразним; затьмарити. Його красу не стьмарити нікому, і зріст його не зупинить. Немає меж буянню молодому, сміється в лісі кожна віть (Тер., Правда, 1952, 105).

2. перен. Зробити сумним, похмурим, зажуреним; засмутити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 813.