СТУПИ́ЦЯ, і, ж., рідко. Центральна частина колеса з гніздами для спиць і отвором для осі. Садок був вишневий, а коло нього колодязь із зводом, на якому висіла стара ступиця з поламаними спицями (Багмут, Записки.., 1961, 64); В тяжке бездоріжжя, коли військові транспорти з боєприпасами грузнули по самі ступиці, допомогти солдатам виходили жінки й діти корсунь-шевченківських сіл і, взявши на плечі по снаряду або наклавши в поділ гранати, несли їх за кілька кілометрів на передові позиції (Літ. Укр., 15.II 1974, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 806.