СТУ́ЛКА, и, ж. Рухомо закріплена частина або половина якого-небудь предмета, який може закриватися і розкриватися. Кількість вентиляційного повітря регулюється відчинянням стулок (Довідник сіль. будівельника, 1956, 498); Перед дверима квартири зупинилась [собака] і почала пильно дивитися в щілину між стулками (Панч, На калин. мості, 1965, 283); Він зник за дверцятами шафи і там надівав чисту сорочку — над стулками виднілися його міцні засмаглі руки (Голов., Тополя.., 1965, 98); // Половинка стручка або окрема частина коробочки, що розпадається після дозрівання плодів у деяких рослин. Надламуючи кінці стручків [гороху і квасолі], видаляють жилки, які з’єднують стулки (Технол. пригот. їжі, 1957, 25); Сирець з коробочок, що розкрилися через 5-6 днів після приморозку.., краще збирати разом із стулками, а потім переробляти їх на бавовноочиснику (Техн. культ., 1956, 278); // Кожна з двох половинок черепашки. До її [черепашки] твердих стулок поприставало багато інших черепашок, далеко менших, ніж вона сама, — круглих і довгастих, а то ще закручених, як крендельки (Донч., V, 1957, 134); Зовні стулки перлівниць непоказні, сіро-зеленого або чорного кольору, а всередині мають красивий яскраво-перламутровий блиск (Наука.., 7, 1961, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 803.