СТУДЕНІ́ТИ, і́є, недок. Ставати холодним, холоднішим. Повітря гусло і студеніло, хоч було це в квітні, а не в грудні (Голов., Тополя.., 1965, 10); * Образно. Моканові гадки що раз, то більше студеніли і корчилися під хмарою чорного жалю (Черемш., Тв., 1960, 258); // безос. — Вже стемніло, хоч не студеніло (Фр., XIII, 1954, 348); Пливло надвечір’я, студеніло (Гуц., Скупана.., 1965, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 799.