Про УКРЛІТ.ORG

стуга

СТУ́ГА1, и, ж., діал. Плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, муку. Розумна жона, як стуга пшона (Номис, 1864, № 1406); // Козуб, сплетений із лубу.

СТУ́ГА2, присл., діал. Тугіше. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 798.

вгору