СТРІПО́К, пка́, ч., діал. Зменш. до стріп 1. Пішов [Левко] до стайні.. З-під стріпка дістав намерзлий мідний ключ, відімкнув замок і, згинаючись в дверях, зупинився перед своїми буланими (Стельмах, І, 1962, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 780.