СТРІ́ЙНИЙ, а, е, розм.

1. Гарно одягнений, нарядний; // З гарними барвами, формами, з красивим пір’ям, пухом і т. ін. (про природу, рослини, тварин тощо). Люблю луг, сонцем опромінений, В китиці білій стрійну калину І незабудку, фіалку синю (У. Кравч., Вибр., 1958, 207).

2. Злагоджений, гармонійний (про звуки). Могучі, стрійні акорди потрясли цілим організмом молодої дівчини (Фр., II, 1950, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 773.